Видатний земляк Г.І. Будкер

  

Герш Іцкович Будкер

       ва

Офіційної інформації про причини смерті на 59-му році життя талановитого вченого родом із Вінниччини в тодішній пресі не повідомлялось. Але кажуть, що виною усьому радіація - неодмінна супутниця більшості наукових винаходів Герша Будкера... І ось, майже через 30 років після смерті, він зробив те, що не дозволялось при житті - усміхнений та мудрий повернувся в рідну батьківську Мурафу. А за словами директора школи, меморіальна дошка і документи про життя знаменитого земляка стануть першими кроками до створення класу-музею Будкера в рідному селі. Також громада Мурафи  розшукує племінника Герша Іцковича, котрий мешкає в Канаді, ймовірно, в Торонто, для встановлення прямих контактів з родичами академіка-земляка ...Всесвітню популярність Андрію Михайловичу принесли висунуті ним ідеї з розробки і створення термоядерних установок з магнітними пробками, методу «електронного охолодження» у прискорювальній техніці. Ним були запропоновані декілька нових напрямів у фізиці плазми та керованого термоядерного синтезу, які покладені в основи досліджень, що проводились у багатьох наукових центрах світу.Андрій Михайлович все більше переконувався, що моральний обов'язок вчених - знайти більш раціональні і дешевші методи виготовлення прискорювачів. Він вважав, що такі методи існують - варто лише глибше замислитись, добре попрацювати і не йти стандартними шляхами. Академік Будкер любив повторювати, що в науці є багато можливих шляхів, крім одного - по якому пішли інші, тому його улюбленим гаслом було: «Переганяти, не наздоганяючи». Про надсекретний період життя і творчості лауреата Державної Сталінської та Ленінської премій відомо, що в теоретичному відділі «Лабораторії № 2» під керівництвом Курчатова Будкер працював над вдосконаленням ядерних реакторів. Його інтереси торкались теорії циклічних прискорювачів. Наслідком робіт тих років були кандидатська дисертація та Державна Сталінська премія, якої він був удостоєний у 1949 р.та Ленінська премія 1967 р.Також його праця відзначена орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора та чисельними медалями. Вісім років питання встановлення дошки Будкеру на Мурафській школі висіло в повітрі, бо, окрім рішення місцевого самоврядування, потрібен був спонсор... Як не дивно, але ним став земляк - уродженець Шаргородщини, керівник міжнародного Вінницького земляцтва в Києві Володимир Безносюк. Про меморіальну дошку, відкриту на школі в Мурафі, він коротко сказав: «Вона скромна і лаконічна, як і все життя Герша Іцковича. Бо попри всі свої 88 монографій, славетні винаходи, входження до еліти світової ядерної фізики, академік Академії наук СРСР, засновник і до кінця життя незмінний директор Інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР Будкер все своє коротке 59-річне життя був дуже скромною людиною... Він зробив так багато в науці, що його ставлять в один ряд з такими видатними вченими як Курчатов, Тамм, Мигдал...» Останні євреї виїхали з наших місць у 1994-95 роках після «перебудови» зі словами «нова влада влаштує гоніння - тому ми кидаємо рідне Поділля»! Але могили їхніх предків назавжди залишились тут, тому й тягнуться вони на старе кладовище щоосені... Як свого часу приїхав у рідну Мурафу до могили батька Будкер.